Книжкова онлайн - викладка "Чорнобиль вічно берегтиме хрест своєї чорної біди"

 Квітень 1986 року  увірвався стрімко й безжалісно в історію України і всього світу, вибухнув атомними частинками, спопелив, понівечив сотні тисяч людських доль.

Майже в центрі Європи, на щедрих, благодатних землях українського Полісся сталася аварія, яку обгрунтовано вважають найбільшою в світі техногенною і екологічною катастрофою.

Минуло вже 35 років, а жахливі події тієї Чорнобильської катастрофи продовжують хвилювати людей  –  тих, кого зачепив атом своїм чорним крилом, i тих, хто пiзнiше народився далеко вiд покривдженої землi. Цей день, 26 квітня, не минув безслiдно, вiн розплодив по свiту багато трагедiй. Прямого радіаційного ураження зазнала дванадцята частина території України – це більш як 50 тисяч квадратних кілометрів. Сотням тисяч людей довелося покинути рідні оселі назавжди.

У пам’яті українського народу 26 квітня 1986 року – це день чорнобильського лиха, невимовного болю, щемливого суму, забути його чи викреслити із пам’яті нації – неможливо.

Наш земний уклін, довічна вдячність усім тим, хто ризикуючи своїм здоров’ям і життям, брав участь у ліквідації наслідків аварії, відроджував і продовжує відроджувати до нового життя обпалену радіацією землю. Відзначаючи цю сумну дату, Великояромирська сільська бібліотека підготувала віртуальну книжкову виставку «Чорнобиль вічно берегтиме хрест своєї чорної біди», де всі бажаючі можуть ознайомитися з літературою за даною тематикою, відкрити для себе художні новинки і переглянути твори, що вже стали класикою.

Віртуальна виставка «Чорнобиль вічно берегтиме хрест своєї чорної біди »

Аккерман Г. Пройти крізь Чорнобиль [Текст]. — К: Либідь, 2018. – 168 с.: іл.

Ця книжка – подорож письменника крізь драму Чорнобиля в різноманітних її людських, соціокультурних, професійних аспектах. Це проходження крізь очисний вогонь нового знання, трагічних відкриттів, крізь драму людських доль. Ця книжка також про Чорнобиль як про один з найстрашніших злочинів радянської системи. Незаперечна цінність видання і в тому, що це погляд людини з іншої культури – адже авторка суміщає в собі єврейську, російську і французьку культури, родинно пов’язана з Україною.

Вірина Л. Тієї вогняної ночі: Чорнобильська оповідь [Текст]/  Післяслово В. Бердова.— К.: Молодь, 1989.— 192 с.: фотоілюстр.

За подвиг під час ліквідації аварії на Чорнобильській АЕС начальникові караулу воєнізованої пожежної частини №2 лейтенантові Володимиру Правику, про якого розповідається в цій книжці, посмертно надано звання Героя Радянського Союзу.

Гейл Р. Останнє попередження: Спадщина Чорнобиля [Текст]:документальна повість. Пер. з англ. В. Романця; Післямова Д. Гродзінського.— К.: Молодь, 1989.— 160 с.: фотоілюстр.

Документальна повість відомого американського професора Р.П. Гейла, написана у співавторстві з адвокатом Т. Гайзером, присвячена ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС і особистій участі вченого у лікуванні потерпілих.

Гуцало Є. Діти Чорнобиля [Текст]/ Худож. оформ. Т. Семенової. — К.: Соняшник, 1995.— 104 с.: ілюстр.

Трагедія Чорнобиля – основний зміст цієї книги. «Україна після атомної катастрофи 1986 року стала скорботною чорнобильською матір’ю для українського народу, і весь світ живої природи став її невинною жертвою». Книга «Діти Чорнобиля» – це правдиві розповіді про трагічне буття юних героїв – уже після Чорнобиля.

 Даєн Л. Чорнобиль – трава гірка [Текст]: документальна повість/ Худож. оформл. Ю. Ботнара.— К.: Веселка, 1988.— 176 с.: ілюстр.

Ця повість про Героя Радянського Союзу, начальника воєнізованої пожежної частини Чорнобильської АЕС Леоніда Петровича Телятникова і його товаришів-пожежників, які жахливої ночі 26 квітня 1986 року першими вийшли на поєдинок з вогненною стихією і погасили пожежу на станції, про людей мужніх, до кінця відданих своїй справі, своєму священному обов’язку.

Єсаулов О. Мамо, а що це було? [Текст]. – Вінниця: Теза, 2016. – 160 с.

Одразу після аварії місто Прип’ять зникло, воно начебто ніколи не існувало. У газетах, по телебаченню, по радіо місто Прип’ять скромно називали селищем енергетиків. Селище, де жило п’ятдесят тисяч населення, де лише дітей було стільки, скільки мешканців у Чорнобилі, який геть несподівано став символом цієї жахливої трагедії. Жах раптової евакуації накрив Прип’ять разом із хмарою радіоактивного пилу. Ось про ці перші, найстрашніші після аварійні дні автор і розповідає.

Загреба М. Пропусти Чорнобиль крізь серце [Фотокнига] / Ред.-упоряд. Т. В. Мудрик. – Київ: Спалах, 2002. – 119 с.: іл.

Ця фотокнига – данина пам’яті журналіста, ліквідатора, учасника історико-культурної експедиції Мінчорнобиля України Михайла Загреби.

Захоплива розповідь про мальовничий древній поліський край, убитий радіацією, примушує читача поглянути на чорнобильську катастрофу не тільки як на техногенну, але й під іншим кутом зору – гуманітарним, і замислитись над тим, що ми втратили в історичному, культурному, природничому та мистецькому значеннях: до аварії на Поліссі зберігалися, як ніде в Україні, найдавніші звичаї, традиції культури та побуту слов’ян.

Луків М. Сади цвітуть під небесами [Текст]:вірші та поеми.  – Київ: Оріяни, 1998. – 304 с.

Добірка віршів про аварію на ЧАЕС.

 Плохій С. Чорнобиль. Історія ядерної катастрофи [Текст]. – Х., Фоліо, 2019. – 400 с.

Ця книга є першою історією Чорнобильської катастрофи від вибуху 26 квітня 1986 року до закриття станції у грудні 2000-го. Чим для України був Чорнобиль? Національною трагедією, величезною психологічною травмою, важкою ношею для економіки. Чорнобиль вибухнув не тільки через помилки персоналу, нехтування правилами безпеки і проблемами з конструкцією реактора, але також через систему, яка обгородила ядерну енергетику завісою секретності. Радянська система не дозволяла поширювати інформацію про попередні аварії навіть серед фахівців. Це зробило нову масштабну аварію неминучою.

Яворівський В.О. Марія з полином у кінці століття [Текст]: роман. – К.: Дніпро, 1987. – 191 с.

Герої роману – велика родина Мировичів: старший брат Олександр – академік, який проектував реактор; молодший Микола, оператор цього ж реактора, що гине у мить вибуху; Григорій – пожежник, який, кидаючись вгамувати вогненну стихію реактора, дістає смертельну дозу опромінення; сестра Дарка, яка виводить із небезпечної зони чужих дітей; брат Федір – він, щоб урятувати від смерті брата, віддає йому свій кістковий мозок.