Витоки історії

Велика Яромирка

Село Городоцького району Хмельницької області. Розташоване на Подільській височині між містами Хмельницький - 65 км, та Кам'янець-Подільський - 45 км.

Село сягає досить глибоко в історію Поділля, аж до 1403 року. Про події, які відбувалися у селі в далекому минулому, в 1895—1911 роках описував Сіцінський (Січинський) Юхим (Євтим) Йосипович — історик, археолог і культурно-громадський діяч Поділля, православний священик, член історичного товариства Нестора Літописця у праці "Исторические сведения о приходах и церквах Подольской епархии" на сторінках 460 - 464.

        Село розташоване серед горбистого пасма Подільських товтр на березі, колись досить бурхливої та глибокої річки Яромирка ( сьогодні, на превеликий жаль, скоріше струмка), дякуючи якій, якщо опиратися на легенди та розповіді жителів села, все і почалося. Річка ділить село на дві частини, східна частина, де стоїть церква, називається Велика Яромирка, західна частина - Мала Яромирка.

Село навкруги оточують прекрасні краєвиди. Із західної сторони села розлягаються колись панські, потім колгоспні, а тепер селянські  лани з клаптиками лісів, лісосмуг та ставків. Горбиста місцевість надає цьому краєвидові специфічного  і неповторного характеру, показуючи  усю його красу .                                                                                                                         

     Українські лани описані в віршах, поемах, оповіданнях знаних вітчизняних письменників, котрі називали і порівнювали їх з незвичайною та винятковою природною красою. Михайло Коцюбинський порівнював їх до хвиль на морі, Шевченка,Сосюру захоплювала їхня велич. Вся ця краса і мальовничість присутня у нашому селі і справляє велике враження на гостей Яромирки.

На схід від села розлягається пасмо переважно листяних лісів, яке мало і має дотепер велике значення для жителів села. З давніх- давен ліс боронив людей, годував  грибами та ягодами. Ліс знаходиться на горбистій місцевості, де повно  ровів, височин, западин, струмків, полян.  Довголітні  дерева  додають лісу ще більшої  чарівності, таємничості та краси. Тут можна отримувати  задоволення кожної пори року, адже це прикрасне місце спокою, відпочинку та відновлення сил. Для грибників і любителів природи це просто рай. Цікавим село є і для знавців  історії та  археологіїї . Їх приваблює Троянів Вал.

Виникнення цього Валу зв'язують з римським імператором Марком Траяном ( 98 – 117н.е.). Римське військо , ведучи воєнні дії в 101 році н.е.  з Дакією (теперішня Румунія і Молдова), для зміцнення  завойованої  території збудувало  систему земляних валів, використовуючи при цьому натуральний ланцюг кам’яних пасм. З того часу минуло ХХ віків, але ні люди, ні довгий час не знищили цього потужного пам’ятника давніх часів. Вал тягнеться з північного заходу на південний схід, зачинаючи від Тернополської області через все Поділля, закінчуючись десь аж за Дністром. В Городоцькому районі Вал бере початок коло смт. Сатанів  і простягається через села: Юринці, Зверхівці, Борщівка, далі чарез поля Креміної, Лісовід, в сторону c.Яромирки і Малого Карабчиїва.

Є тут також дивні западини (з розповідей людей це можуть бути  підземні  ходи), старі розвалини будівель, про які  нічого не можуть сказати  навіть  старожили. Одним словом, для любителів активного відпочинку кращого місця годі й шукати, а гостинність і добродушність жителів допоможуть  на мить забути про щоденні турботи.

За 6 км з північного заходу розташоване село Лісоводи, з північного сходу за 14 км. знаходяться м.Городок (районний центр) і село Лісогірка - 3 км через ліс. За 4 км на схід від села знаходиться село Купин. На південь - село Завадинці, яке прилягає до с. Яромирка.  На захід від села розташовані Мала Яромирка, Садиби, Дубівка, Івахнівці, Демківці, про що свідчить також Карта Хмельницької області.

      Якщо послужитися мовою цифр і фактів, то на 2006 рік:

село Велика Яромирка складалася з 390 осель, в яких проживали 1087 людей. З них 311 пенсіонерів і 234 дітей. Село Мала Яромирка складалось  з 155 осель , в яких проживали  402 людей. З них 146 пенсіонерів і 96 дітей. Сільська рада утворена 01.01.1921 року.

В селі функціонують  Великояромирська загальноосвітня  школа І- ІІІст.,   дитячий садочок «Білочка», новозбудована бібліотека, 4 магазини, кафе-бар, медпункт, стадіон, на якому відбуваються сільські матчі з футболу і святкування різних урочистостей. Також у селі є  церква, яка була збудована в 1989 році. Найбільше багатство нашого краю -  доброзичливі та щирі люди. Багато видатних людей, які зробили великий внесок  в  історію села , є вихідцями з Яромирки.

Історія села

На сьогодні існує кілька цікавих версій на тему зародження села Яромирка, але  котра з них   правильна ? Відповідь залишається в глибокій таємниці за великою брамою минулого. Сумно і те, що , скоріше за все, цієї відповіді ми можемо так і ніколи не дочекатися.

Якщо посилатися на праці Ю.Сіцінського "Исторические сведения и приходах и церквах Подольской епархии. 1. Каменецкий уезд" - Труды Подольского епархиального историко-статистического комитета, 1895 г., т. 7, то безпосереднім джерелом звістки про місцевість Яромирка відносяться до 1403 р. Він, в свою чергу, посилається на грамоту короля Ягайла з наданням якихось маєтностей (такі грамоти є звичайним джерелом звісток про початки населених пунктів). Ймовірно, що точне посилання можна роздобути і в інших книгах, як "Історія міст і сіл" або "Географічний словник Польського королівства" (цей польською мовою, виданий в кінці 19 ст.). Натомість в Інтернеті є текст, написаний польською мовою (сторінка 5), який опирається на документ  1440 року і в перекладі виглядає  так:

13.01.1440 Краків Владислав II, король Польщі і електорат Угорщини, записує Войчєхові Шосткові з Джєтжиховіц 50 гривень у селі Яромирка Смотрицького повіту і вказує на обов'язкову резиденцію його, Войчєха, на цій землі, та його спадкоємців, а також оборони її від ворога.

Справжній документ знаходиться, чи то в Краківському, чи в Варшавському національному музеї, що , звісна річ, є історичною цінністю Польщі.

При в'їзді в село Яромирка з сторони c.Лісоводи на пам'ятнику   всередині герба села викарбуваний  1493 рік , як рік першої згадки про село, що вже є, можна сказати, не дійсним. Усе вказує на те, що коли король польський тоді вже знав про існування Яромирки, то село мусило вже існувати не один або два роки. Скоріше за все,  село появилося на багато раніше. На превеликий жаль, сьогодні цього ніхто не може підтвердити. Але може хтось.... колись....?!

Перша версія появи села

На місці сьогоднішнього Яромирського цвинтаря, який розташований на височині, кажуть, виникло перше поселення. Тобто є припущення, що все почалося  саме  з цієї височини, маленького клаптика землі, який, зі своєї географічної точки зору, розташований у дуже доброму місці для поселення людей у давні часи. З одного боку він омивається річкою  Яромирка, а з другого - колись ніби-то великими та непрохідними мочарами. Сьогодні це  малий струмок, який впадає також в р. Яромирка. Уявімо собі на мить ті часи, коли на дикій території, покритій лісом, непрохідними чагарниками та розлеглими мочарами, де напади, пограбування і насильство грали переважну, якщо не головну роль в існуванні і домінуванні на землі, люди шукали місця, де природа могла би якомога краще сприяти їхньому безпечному існуванню. Для цього потрібна була наявність близької води та родючої землі і можливість уникнути небезпечних зустрічей з ворогом. А якщо вже така зустріч трапиться, то успішно давати ворогові відсіч з якнайменшими для себе втратами. Це добре видно на прикладі багатьох українських старих історичних міст, таких як Кам'янець-Подільський, Смотрич, Сатанів, Меджибіж... У такому випадку наша височина в ті часи була би ідеальним місцем для початку поселення людей, які вибрали місце з родючою землею, захищену навкруги великими ярами та чагарниками і доступом до необхідної для життя води.

Можна припустити, що з часом поселення почало розвиватися і поширюватися навколо нашої височини. На височині жила перша і багатша частина людей, які ,можливо, навіть називали височину містом,що також могла бути обгородженою територією. У селах біля Смотрича та Кам’янця-Подільського до теперішніх часів кажуть: “Йду на місто” - тобто в центр села.

Цікаве також те, що до сьогоднішніх часів певна частина села Яромирка, яка розташована із західної сторони,  має назву ЗАМІЩИНА, тобто ніби від слова ЗА МІСТОМ. Отже, таке припущення могло би бути правдивим. Також здається правдивим  і те, що через село пролягала дорога з Сатанова до Карабчиєва (городища, що в давні часи виконувало оборонні функції на Поділлі, але після татаро-монгольської навали втратило своє стратегічне значення), а там - до Смотрича, Кам'янця-Подільського, Бакоти. Дорога мала би пролягала яром, що в давні часи означало безпечнішу та захищенішу подорож.

У зв'язку з тим можна би було витлумачити назву Яромирка, яка згідно з легендою була місцем коло яру, або у ярі та  служила подорожнім як зупинка, відпочинок чи ночівка. Отже,  назва Яромирка дійсно мабуть  походить від слова Яр або Яром. А де була дорога - там і селилися люди. До сьогодні яр з річечкою, що ще не так давно називали Смотрицьким Рукавом, є заселеною територією, на якій розташовані села Завадинці, Сирватинці, Скіпче...

Сьогодні на нашій височині немає поселення, або,інакше кажучи, нема  поселення для живих. Сьогодні там цвинтар, панує  глибокий спокій. Чому на височині  тепер  цвинтар, а не поселення? На це питання теж можна раціонально відповісти. На височині земля постійно в русі, тобто зсувається згори і побудова в такому місці житла була би не дуже практичною, оскільки будинок довго би не встояв. От може і наші предки, зі збігом часу і накопленного досвіду, відмовилися від височини і використали її в інший, більш практичніший спосіб. Самі ж починають  селитися на березі річки (яру), господарюючи на родючій землі навколо.

        Із розповідей людей під час копання могил на новому цвинтарі, який знаходиться на колишньому радгоспному полі ( місцевими жителями зветься «Баштаном»), часом можна натрапити на глибині на різні предмети, елементи посуду, цегли тощо. Так , 2003 року на глибині 30-40 см було знайдено два скелети дуже високих людей, які лежали  навхрест. Кількість зубів у черепах вказувала, що були це досить молоді люди. На жаль, скелети ніким не досліджувалися і були перезахоронені.                                                                                                        

                 Якщо подивитись на мапу Яромирки з космосу, то можемо побачити, що село розташоване вздовж річки Яромирка і зливається з другими селами, які простягаються вздовж річки аж до Смотрича.

Друга версія появи села

Назва Яромирка з’явилася від  імені монаха або бояра Яроміра, який започаткував поселення на річці, а люди на його честь назвали це поселення Яромиркою і почали заселювати територію навколо.

Ім'я Галицького князя Мстислава Удатного, який з 1219 р. почав правити регіоном Пониззя (сьогодні Поділля), в історичному літописі досить знане. За часів панування Мстислава бояри, які навчилися вміло маніпулювати князем, досить міцно стали на ноги. Після смерті Мстислава Удатного у 1228 р. почалася міжусобна війна в Галицько-Волинському князівстві. Її організували не брати князі, як це можна спостерігати в інших князівствах, а бояри, які не вважали князя Данила Галицького своїм господарем,  а,скоріш за все , хотіли мати особу, яка буде слухатись їх, як Мстислав Удатний, .

Якось скориставшись відсутністю в князівстві Данила Галицького, бояри, на чолі з боярином Судиславом, захопили міста Пониззя без його дозволу і почали, як вказує літописець, "землю гордвить" (ділити). Вони дійшли до того, що відкрито відмовилися коритися князівській владі. На думку відомого московського литуаніста В. Т. Пашута, у той час на Пониззі виникло антифеодальне повстання, спрямоване проти боярства. Оскільки правління на Пониззі Судислава досить таки підірвало авторитет місцевого боярства, яке грабувало смердів та інші верстви низів, то Данилові Галицькому не треба було великих зусиль для швидкої перемоги над боярами і наведення ладу на Пониззі (Поділлі).

Можливо, що в цьому періоді, коли земля і поселення були поділені між боярами, поселення Яромирка (мабуть кілька домів), дійсно потрапило у володіння бояра або якогось служителя церкви Яромира (назва би дійсно узгоджувалася з іменами людей того часу).

      Серед жителів села донині існує назва "Ксьондзова долина" щодо місцевості, яка розташована близько 3 км від села, убік села Лісоводи. Назва "Ксьондзова" належала до пізнішого періоду, а саме до періоду панування Польщі на території Поділля, але цікавим  є те, що нещодавно в названій долині сільським любитилем розкопок та пошуків середньовічних предметів було знайдено багато різних предметів часів Київської Русі. На думку цього ж шукача, там  було поселення людей, а земля там і надалі приховує рештки нашого історичного минулого. Зі стратегічної точки зору долина розташована в чудовому місці, захищена лісом та природнім ландшафтом.

Якщо пройтися від нашої долини 1-2 км вбік Городка, то натрапимо, піднявшись з долини, на дивні розвалини у лісі. Величезні плити, які місцями завалилися, вказують на існування підземного ходу. Місце дивне ще й тим, що ніхто конкретно про нього нічого не може розповісти. Отже, відповідь напрошується сама - розвалини відносяться до досить давніх часів. Одні говорять, що була там колись дзвіниця, дзвін якої розносився навколо на 40 км, попереджуючи тим самим про наступ ворога. Тоді поселення в долині дійсно мало би рацію. Другі говорять про будівлю з часів імператора Марка Трояна ( 98–117 н. е.), тому що будівля розташована на дорозі Троянового Валу, який проходить у цьому місці - границі римської імперії, що на початку нашої ери сягала аж до цих земель. Могла би то бути і прикордонна вежа , з якої римляни спостерігали за  ситуацією на кордоні. Напевно, розкопки могли б більше розповісти про стародавню будівлю, але поки що ніхто не зацікавився цією темою.

    1966 року влада села постановила зменшити цвинтар і скоротити тим самим об'їзд до сусіднього села. Під час виконання робіт було знайдено золотий великий хрест і залишки шат священика. Хто то міг бути? Може власне то "Ксьондз", якому належала "Ксьондзова долина"? Нині, мабуть, уже не знайдемо відповіді на це запитання, як і відповіді на те, де знаходиться тепер знайдений хрест. На сьогоднішній день на яромирському цвинтарі найстарша могила датується 1884 роком, тож можна тільки припускати, що знищена частина цвинтаря була дійсно першою, з якої можна було би багато дізнатися про жителів села, що жили у далекому минулому. Шкода тільки, що не знайшлося в ті часи особи, яка би описала роботи зі скорочення цвинтаря, можливі знахідки та дату найстаршої могили. Був би то чудовий додаток до історії стародавнього села.

       Посилання:https://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%92%D0%B5%D0%BB%D0%B8%D0%BA%D0%B0_%D0%AF%D1%80%D0%BE%D0%BC%D0%B8%D1%80%D0%BA%D0%B0