Краєзнавча довідка                                                       

Ф Е Д О Р О В А   К Р И Н И Ц Я

  

… Давно се було. Неподалік сирватинецького хутора Вербична  проживав Іван Пшеничний. Газдовитий був чоловік: корови, кури, свині, коні, але найбільшим багатством його були … гуси.

     Гордився ними, мав різні породи, а коли хто брав його на кпини, гордо відповідав : « Гуси Рим врятували!».

   Мав тієї водоплавної птиці немало – небагато – більше 100 голів. На зелених левадах, побіля річки, випасав їх щодня.

    Одного разу таке трапилось, що треба було зібрати сіно. Залишив Іван гусей та й поїхав  в поле. До пізнього вечора трудився. Пізненько прийшов на леваду – немає птиці. Пішов понад річкою. Довгим був його шлях. Примандрував аж до сусіднього села – нашої Яромирки : підземна річка привела.

     Мальовнича місцина розкинулась під горою в долині. Тут било потужне джерело, а поряд  порався уже немолодий чоловік. Він облаштовував криничку та стежив за гусьми, що паслись на галявині.

   Івана Пшеничного така картина зачарувала. Його вразила людська небайдужість, адже чоловік міг і не вигнати гусей з води – тоді й шукай вітра в полі, втратив би він назавжди свою птицю. А ще до глибини душі Івана зачепила розповідь нового знайомого  Федора  про те, як він усе своє життя доглядає за  джерелом, бо йому хочеться людям зробити приємне…

    Женучи  гусей додому, Іван Пшеничний усім , хто зустрічався на його шляху, розповідав про пригоду , що сталась з його птицею. Не  забував він також  розказати і про  чудове джерело та щоденну віддану працю Федора .

      В знак подяки за людську доброту  Іван Пшеничний згодом на камені викарбував прізвище «Федоров» та опустив його на дно джерела. Тепер усі , хто пив воду, міг прочитати , кому потрібно дякувати за цілющу водицю з облаштованої криниці. Криничку так і почали називати – «Федорова»

      Користувались її чистою водою місцеві жителі і на початку ХІХ століття. Слуги пана Садовського, який був  власником земель, напували там коней , а у спеціально облаштованому місці купались гуси.

    … Пройшли роки, пролетіли птахами. Давно помер Федір, а його нащадки приходять щороку на те джерело, щоб посмакувати цілющою водичкою.

    У 2016 році у тій місцині було облаштовано і освячено капличку , розбито  клумби, зроблено паркан.

     Тішить – радує людське око місцина. Майорять- веселять душу веселкові квіти – згадують добрим словом люди Федора.